Вільшанщина попрощалася із загиблим 40-річним військовослужбовцем – Кандауровим Романом Олександровичем
Сьогодні, 27 листопада 2025 року, в селі Мала Вільшанка, аби попрощатися та віддати шану загиблому земляку Кандаурову Роману Олександровичу біля його хати зібралися рідні, близькі, друзі та побратими, представники місцевої влади, жителі громади.
Роман народився 01 серпня 1985 року в селі Синюха, колишнього Вільшанського району, Кіровоградської області. Зростав у простій родині разом зі старшим братом Сергієм.
Спочатку навчався у восьмирічній школі с. Куца Балка. Коли йому було 8 років помер батько. У 1998 році разом з матір`ю переїхав жити до селища Підгородня Первомайського району Миколаївської області, де продовжив навчання в місцевій середній школі. Закінчивши восьмий клас, вступив до професійного технічного училища міста Первомайськ. Паралельно з навчанням працював трактористом в місцевому господарстві. В 2009 році у Романа померла мати. Він залишився сиротою.
З часом йому довелося переїхати до селища Лиса Гора, де він працював у місцевого фермера різноробочим. У 2018 році доля завела його до села Мала Вільшанка. Тут він познайомився із дівчиною Іриною, яка стала його сім`єю. За словами та згадками односельців Роман був добрим і позитивним чоловіком. Він нікому не робив зла. Завжди приходив на допомогу всім, хто її потребував. Жив для своєї сім`ї, заробляв на хліб чесною працею та не цурався ніякої роботи.
05 серпня 2025 року Роман був призваний на військову службу по мобілізації четвертим відділом Голованівського РТЦК та СП. Проходив військову службу на посаді стрільця кулеметного взводу піхотного батальйону військової частини А7400.
13 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Олексіївка Дніпропетровської області, під час штурмових дій, відданий Військовій присязі на вірність народу України, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність солдат Кандауров Роман Олександрович загинув.
У кожного на цій війні свій особливий шлях. Кожен, хто пішов на війну – воїн. Кожен, хто повернувся до дому на щиті, віддавши своє життя в обмін на наші – Герой. Життєвий шлях Романа Олександровича – короткий, але яскравий та героїчний.
На жаль, ми не можемо повернути його до життя. Але ми можемо зробити так, щоб наша громада та країна пам`ятали його подвиг, зберегли його ім`я в історії та довели, що його жертва не марна, а пам`ять про нього буде жити вічно.
Від імені жителів Вільшанської селищної територіальної громади, виконавчого комітету та депутатського корпусу Вільшанської селищної ради висловлюємо щирі слова співчуття та скорботи рідним та близьким. Сили та витримки пережити цю непоправну та болючу втрату.
Схиляємо голови у скорботі та повазі до подвигу Романа Олександровича. Він назавжди в наших серцях. Він частина хороброї нації. Частина небесного війська, яке оберігає Україну із небес. Навіки в строю…
Вічна пам`ять Герою – Кандаурову Роману Олександровичу!
Слава Україні!
Героям слава!
