Громада Вільшанщини попрощалася із загиблим молодшим сержантом Степановим Євгенієм Сергійовичем
Сьогодні, 04 червня 2026 року, у селі Синюха громада Вільшанщини прощалася із загиблим захисником Степановим Євгенієм Сергійовичем. На церемонії прощання були присутні секретар селищної ради Сергій Пироженко, представники селищної ради та 4 відділу РТЦК та СП, побратими, громадськість.
Степанов Євгеній Сергійович народився 13 грудня 1983 року в родині Степанових Сергія Григоровича та Ріти Георгіївни в селі Лукашівка Первомайського району Миколаївської області. З часом сімейне життя подружжя не склалося і воно прийняло рішення розлучитися.
У 1985 році Ріта Георгіївна вдруге вийшла заміж за жителя села Синюха Зінькевича Сергія Васильовича, який і став для маленького дворічного Євгенія батьком. У 1987 році у родині народилася друга дитина – Надійка, для якої Євгеній став турботливим та люблячим старшим братом.
До 1 класу Євгеній пішов до загальноосвітньої школи у селі Синюха, з 2 класу став учнем Вільшанської загальноосвітньої школи. Закінчивши у 2001 році школу, продовжив навчання в одному із закладів освіти міста Кіровоград, де після навчання отримав посвідчення оператора комп`ютерного набору ІV розряду.
Після навчання повернувся додому і почав працювати контролером, а згодом електромонтером лінійної бригади Вільшанського РЕМ.
У 2005 році зустрів молоду, красиву дівчину Надію, з якою одружився. В цьому ж році в молодого подружжя народився син Станіслав.
Життя сільських людей є нелегким, потрібно багато працювати. Євгеній любив і умів працювати. Виконував різну роботу, яка була на той час у селі. Працював на водокачці, у складі бригади будівельників виконував будівельні роботи на господарствах району. Мав неабиякий хист до кулінарії. Умів приготувати борщ та інші страви. Добре йому вдавалися випічка та торти, якими любив пригощати своїх численних друзів та односельчан.
Євгеній був гарним сім`янином. Коли прийшла старість та почалися проблеми зі здоров`ям у бабусі допомагав своїй матері у догляді за нею. Та найбільше він любив свою молодшу сестричку Надію, якій допомагав та всіляко підтримував.
З початком повномаштабного вторгнення російських військ на територію України у лютому 2022 року жителі села Синюха самоорганізувалися для захисту свого села. Серед активних учасників добровільного руху самооборони був і Євгеній Сергійович.
17 січня 2023 року Євгенія Сергійовича призвано на військову службу по мобілізації Голованівським РТЦК та СП. Розприділений для проходження військової служби до військової частини А4712. Мав позивний «Вільшанка». Не маючи військового та бойового досвіду, Євгеній Сергійович швидко опанував військову справу. Згодом став командиром відділення. Працював над вдосконаленням своїх військових навичок. 27 грудня 2024 року Євгеній Сергійович пройшов навчання та спеціальну підготовку по використанню квадрокоптерів, дронів з тепловізором та систем скиду.
За сумлінне виконання службових обов`язків, хоробрість, звитягу, силу духу та професіоналізм, проявлені під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони у ході російсько-української війни, був нагороджений грамотою командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» бригадним генералом Олександром Тарнавським.
Євгеній Сергійович будучи умілим командиром відділення успішно керував діями своїх хлопців. Вчасно маневрував та виводив їх із критичних ситуацій, що уберегло відділення від непоправних втрат. За його командування відділення не втратило жодного бійця «двохсотим». Був стійким та хоробрим воїном.
Мати загиблого згадує, як син розповів їй, як їм, трьом військовим, довелося зупинити атаку танка та багатьох штурмовиків, маючи лише гранати та автомати. Бійці прийняли спільне рішення – не відступати. Під час нерівного бою противника було зупинено, ворог через їхню позицію не пройшов, а більш того, уцілілі – змушені були відступити.
На жаль, 29 травня 2026 року в районі населеного пункту Степне Запорізького району Запорізької області молодший сержант Степанов Євгеній Сергійович загинув.
Громада втратила Євгенія Сергійовича – як людину, як сина, батька, друга, односельця, побратима. Але він назавжди залишиться частиною хороброї нації. Частиною перемоги України. Нехай пам`ять про нього житиме вічно у вільній Україні, за яку він віддано боровся до останнього подиху.
Від імені жителів Вільшанської селищної територіальної громади, виконавчого комітету та депутатського корпусу Вільшанської селищної ради висловлюємо щирі слова співчуття та скорботи матері, жительці села Синюха – Вдовиченко Ріті Георгіївні, рідним та близьким з приводу загибелі військовослужбовця, Героя – Степанова Євгенія Сергійовича. Сили та витримки пережити цю непоправну та болючу втрату.
Низький уклін та світла пам`ять Герою, який в тяжкий та доленосний час для нашої держави став на захист її суверенності та незалежності.
Вічна та світла пам`ять молодшому сержанту, Степанову Євгенію Сергійовичу!
