Донька захотіла жити з батьком. Суд врахував думку дитини
Сімейний кодекс визначає, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, судом беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Після 15 років шлюбу чоловік та дружина розлучилися. Жінка переїхала в інший будинок і запропонувала доньці жити з нею. Однак дівчинка захотіла залишитися з батьком. Чоловік звернувся до Вінницький місцевий центр з надання БВПД, щоб отримати допомогу у написанні позову та зверненні до суду щодо визначення місця проживання малолітньої доньки.
Відколи батьки розлучилися, дівчинка живе з татом, в їхньому будинку. Батько виховує доньку, приводить до школи та забирає її, допомагає робити уроки, організовує її дозвілля. А мати не допомагає дитині грошима і навіть неохоче спілкується. Дівчинка телефонує матері майже щодня, однак та не завжди відповідає на її дзвінки. Бувають періоди, що донька з матір`ю не спілкуються по два тижні.
Все це стало приводом звернутись до суду для вирішення питання щодо місця проживання та із врахуванням думки малолітньої доньки. Місцевий центр для представництва інтересів чоловіка у суді дав доручення адвокатці Вікторії Вишаровській.
У судовому засідання дитина, в присутності представника служби у справах дітей та за відсутності батька, розповіла, що тато готує їй їжу, купує одяг, водить її на гуртки, у вільний час вони разом гуляють. Дівчинка зазначала, що і надалі хоче проживати разом з татом, оскільки мама часто на неї сварилася та стосунки в цілому не були теплими. Спілкування вони підтримують виключно по телефону, і першою телефонує саме вона.
Суд врахував думку дитини у цій справі, оскільки вона на час розгляду справи досягла десятирічного віку та має право брати участь у вирішенні питання щодо її місця проживання. На переконання суду, така позиція дитини є її усвідомленим рішенням, що висловлено в суді без будь-якого тиску, чи стороннього формування такої позиції.
Служба у справах дітей Вінницької міської ради надала суду висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.
Суд, дослідивши обставини справи, задовольнив позов. Місце проживання дитини визначено разом з батьком.
Коментар адвокатки Вікторії Вишаровської:
Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
