Правова допомога постраждалим від домашнього насильства
Жінки по всьому світу стають жертвами зґвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані. Домашнє насильство – проблема, яку складно досліджувати. Адже фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство однієї людини над іншою у сімейних відносинах може мати приховані форми. Інколи як агресор, так і потерпілий, вважають свої стосунки «нормальними». Нерідко люди навіть не розуміють, що стикаються саме з домашнім насильством. У суспільстві існує думка, що домашнє насильство – це заподіяння тілесних ушкоджень. Однак насправді воно може бути не лише фізичним чи сексуальним. Це і психологічний тиск – образи, залякування, заборона спілкуватися з рідними, приниження, ігнорування почуттів особи, і економічні утиски — заборона працювати чи навчатися, контроль сімейного бюджету, позбавлення житла, їжі, одягу…
Зростання в Україні кількості звернень щодо домашнього насильства фіксують правоохоронці, правозахисники, організації громадянського суспільства на тлі карантинних обмежень. «Понад 40% опитаних, які повідомили про домашнє насильство, до карантину такого досвіду не мали», – йдеться в аналітичному звіті «Вплив СOVID-19 на права жінок в Україні», підготовлений Асоціацією жінок-юристок України «Юрфем».
За даними МВС, у першому півріччі 2020 року до поліції надійшло на 48% більше звернень за захистом від домашнього насильства, ніж за такий самий період 2019 року – понад 101,5 тис. проти 68,4 тис. При цьому страждають від домашнього насильства не лише жінки, а й чоловіки, діти, батьки, інші члени родини.
Зважаючи на актуальність проблеми домашнього насильства в Україні, вкрай важливо, щоб люди вміли розпізнавати домашнє насильство, знали, яких форм воно буває, та чітко розуміли алгоритм дій – що робити, куди звернутися за допомогою.
7 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на всі види безоплатної вторинної правової допомоги отримали особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі (гендерно зумовленого).
З 7 січня 2018 року до 1 січня 2021 року місцеві центри з надання БВПД ухвалили 2 203 рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, що постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Зокрема, протягом 2020 року — 1 172 рішення.
У майже 96% випадків правової допомоги потребували жінки. Переважно за правовою допомогою звертаються люди віком 31–40 років (майже 36%).
Постраждалі від домашнього насильства або насильства за ознакою статі найчастіше зверталися до системи БПД з питань:
- сімейного права — 29,5%;
- інших питань — 26,7%;
- цивільного процесу — 21,8%;
- кримінального процесу — 8,3%;
- житлового права — 4,2%.
30% клієнтів, які є постраждалими від домашнього насильства і яким була надана допомога, звертаються до системи БПД повторно з інших питань. Часто це супутні правові питання — розподіл майна, позбавлення батьківських прав тощо. Це свідчить про довіру до юристів системи БПД та комплексний підхід до розв’язання правових питань клієнтів.
В Україні за домашнє насильство введена кримінальна відповідальність. Так, кривдникам загрожують громадські роботи, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років.
Крім того, законодавством передбачено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, зокрема: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Заборонний припис може полягати в:
- зобов’язанні залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
- забороні на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
- забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до 10 діб.
Обмежувальний припис стосовно кривдника – це захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи і полягає в:
- забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
- усуненні перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
- забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб — за місцезнаходженням такого закладу. Справа про видачу обмежувального припису розглядається не пізніше 72 годин після надходження заяви до суду. Обмежувальний припис підлягає негайному виконанню і видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути додатково продовжений ще на строк не більше 6 місяців.
Окрім відповідних законодавчих новацій, минулоріч наша держава приєдналася до «Партнерства Біарріц», співпраця в рамках якого примножить впровадження найкращих європейських практик в сфері гендерної рівності в Україні. Відповідно до рекомендацій в рамках Партнерства, Уряд України бере на себе зобов’язання щодо подолання нерівності у різних проявах:
- відпустка при народженні дитини для чоловіків;
- зменшення розриву в оплаті праці чоловіків та жінок;
- домашнє насильство перестане бути замовчуваною «приватною справою» – держава буде реагувати на такі випадки, вести превентивну політику та допомагати постраждалим;
- зміна державних будівельних норм призведе до появи інфраструктури, дружньої до сімей з дітьми та маломобільних груп;
- гендерний компонент буде інтегрований в освітній процес, щоб нові покоління українців виростали з нульовою толерантністю до будь-якої дискримінації.
Наразі ж перед Україною залишається відкрите питання – ратифікація Стамбульської конвенції. Це Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, яка була відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі, Туреччина. Стамбульська конвенція є першим документом, який юридично зобов’язує створити правову базу для боротьби з насильством стосовно жінок. Країни, що приєдналися до конвенції, повинні криміналізувати психологічне насильство, переслідування, фізичне та сексуальне насильство, примусовий шлюб, примусові аборти і стерилізацію.
Україна одна з перших країн, яка підписала Конвенцію ще в 2011 році, наступний етап – її ратифікація.
- Мінсоцполітики розроблено законопроєкт з метою ратифікації Стамбульської конвенції (про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами).
- МЗС було направлено законопроєкт на розгляд Офісу Президента України.
???????
