Який порядок оформлення права власності за набувальною давністю?
До Голованівського місцевого центру з надання БВПД часто звертаються громадяни з питаннями, які стосуються оформлення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Це найактуальніше питання для людей, які проживають в сільській місцевості і при купівлі майна не оформляли право власності належним чином.
Що ж таке набувальна давність? Набувальна давність – це один із способів набуття права власності.
Статтею 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном – протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Умови на яких базується право власності за набувальною давністю
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
- добросовісне володіння;
- відкрите володіння;
- безперервне володіння;
- тривале володіння;
- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
- законність об`єкта володіння;
- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Добросовісне володіння майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність, враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Володіння визначається відкритим – якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Володіння визначається безперервним – якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчитись визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи (нерухоме майно – 10 років, рухоме майно – 5 років).
При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.
Титульне володіння майном виключає набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.
Консультацію підготувала начальниця Вільшанського бюро правової допомоги Анастасія Повар.
