Сьогодні, 14 серпня, громада Вільшанщини віддала останню шану воїну-захиснику, 33-річному військовослужбовцю Збройних сил України, Пурику Андрію Валерійовичу.
Андрій Валерійович народився 11 лютого 1989 року в смт Вільшанка. Тут минуло його дитинство, шкільні роки, юність. Тут він зустрів своє кохання - Наталію, з якою створив сім`ю, став турботливим чоловіком, а пізніше ще й люблячим батьком для двох своїх дітей – сина Дмитра та доньки Валерії.
Ще зі школи Андрій захоплювався футболом та волейболом. Часто брав участь у місцевих спортивних змаганнях. Через що мав багато знайомих та друзів не лише у Вільшанці. Всі хто знав Андрія, друзі та однокласники говорять, що він був доброю, чуйною людиною, завжди всім йшов на зустріч.
У 33 роки, через повномасштабне вторгнення росії до нашої держави, доля присудила йому йти на фронт. Боронити рідних та близьких, свою Вільшанщину та Батьківщину від лиха, яке принесли з собою російські окупанти.
На жаль, пробувши у тому пеклі лише 2 місяці, під час виконання завдань із здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області 02 серпня його життя обірвалося.
Від імені жителів Вільшанської громади, виконавчого комітету селищної ради та депутатського корпусу висловлюємо щире, глибоке співчуття батькам, дружині, рідним та близьким, всім, хто знав Андрія Валерійовича. Сил та витримки пережити цю непоправну втрату.
Низький уклін та світла пам`ять Герою, який в тяжкий та доленосний час для нашої держави став на захист її суверенності та незалежності.
Герої не вмирають!
