Вільшанщина з почестями провела в останню путь свого захисника, Героя – Олександра Валентиновича Дубину
Сьогодні важкий і скорботний день у нашій Вільшанській громаді. У с. Калмазове прощалися із загиблим військовослужбовцем, захисником, Героєм, 35-річним Олександром Валентиновичем Дубиною.
Віддати шану Герою та провести його до місця останнього спочинку прийшли рідні та близькі Олександра, керівництво Вільшанської селищної ради на чолі з селищним головою Миколою Паранчевським, представники 4 відділу Голованівського РТЦК та СП, односельці, друзі, побратими, ті, хто знав Олександра особисто та його родину, і ті, хто з вдячністю поставився до його подвигу.
Олександр народився 22 березня 1988 року в с. Калмазове, де минуло його дитинство, шкільні роки, юність, де він планував, мабуть, і зустріти старість.
Навчався у місцевій Калмазівській школі, де закінчив 9 класів. Аби здобути атестат про повну загальну середню освіту продовжив навчатися у Вільшанській загальноосвітній школі.
Після закінчення школи вступив до Первомайського професійно-технічного училища № 22, де здобув професію тесляра-столяра.
01 квітня 2006 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у м. Кам`янці-Подільському в лавах інженерних військ. Пізніше був переведений в с. Біленьке Одеської області, де охороняв склади боєприпасів. По закінченню строкової військової служби вирішив продовжити військову службу за контрактом.
Коли контракт закінчився, Олександр вирішує повернутися до цивільного життя. Влаштовується на роботу у м. Київ водієм камазу. Тут він зустрів своє кохання – Тетяну, з якою створив сім`ю, став турботливим чоловіком, а пізніше ще й люблячим батьком для трьох своїх дітей – Христини, Карини та Валентина.
В 2010 році із сім`єю повертається до свого рідного села Калмазове. Разом з дружиною облаштовують свій побут, виховують дітей, займаються домашнім господарством. Олександр працював трактористом у місцевому сільгосппідприємстві, намагався забезпечити всім необхідним свою сім`ю.
«Що я скажу своїм дітям, коли закінчиться війна? Де був я?» - з такими словами 01 серпня 2022 року Олександр вступає до лав місцевої територіальної оборони. 17 березня 2023 року 4 відділом Голованівського РТЦК та СП Кіровоградської області призваний на військову службу. Майже одразу стає до оборони східних рубежів нашої України на посаді старшого стрільця механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини.
02 квітня 2023 року під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях при виконанні бойових завдань в результаті артилерійського обстрілу Олександр загинув.
Чудовий сім`янин, люблячий чоловік, турботливий батько та син, вірний друг, надійний побратим, щира та добра людина, патріот своєї держави – це не компліменти, це риси, які були притаманні Олександру.
Через свій чоловічий обов`язок – захищати і берегти, він не зміг стояти осторонь. А взяв зброю до рук і став на захист тих, кого так любить, для яких хотів бути найкращим, найсильнішим, найхоробрішим та найвідважнішим – для своїх рідних та дітей. Хотів бути прикладом справжнього чоловіка, адже у самого підростає син…
Олександр не чекав на Перемогу дома, хоча міг. А наближав її. Він обрав долю воїна. А бути воїном – жити вічно..
Від імені жителів Вільшанської громади, виконавчого комітету селищної ради та депутатського корпусу в цей гіркий час висловлюємо щирі співчуття батькам, дружині, дітям, рідним, близьким та друзям з приводу передчасної загибелі нашого земляка та Героя – Олександра.
Низький уклін та світла пам`ять Герою, який в тяжкий, історичний та доленосний час для нашої держави став на захист її суверенності та незалежності.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
