17 вересня – День усиновлення!
Відповідно до Указу Президента України від 28 липня 2023 року № 455/2023 в Україні перенесена дата відзначення Дня усиновлення. Святкування Дня усиновлення перенесено із 30 на 17 вересня.
Це надзвичайно тепле свято для всієї української громади і, насамперед, для батьків і дітей, які волею долі стали однією родиною. Доброта і любов – головне, що ми повинні дарувати нашим дітям. Адже діти – це наша надія і наше майбутнє. Щоб ця надія здійснилася, ми, дорослі, повинні пам’ятати про свою відповідальність, піклуватися про кожну дитину. Особливо про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Турбота про них – наша спільна мета, обов’язок суспільства, держави.
Усиновлення – це особлива дорога батьківства, благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами. Це життєвий подвиг. Усиновити дитину – це дуже відповідальний крок щодо прийняття в сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих, так і з боку дитини. Батьки-усиновителі – це милосердні люди високої моралі, щирого серця та відкритої душі, вони заслуговують на повагу та пошану оточуючих, тому що вселяють в дитячі душі і серця віру, надію та любов, роблять дитинство світлим і радісним.
На території Вільшанської селищної територіальної громади проживає дві родини усиновителів, які на правах сина чи дочки прийняли дитину у свою сім’ю, 20 дітей виховуються під опікою/піклуванням, а також функціонує один дитячий будинок сімейного типу (10 вихованців) та 4 прийомні сім’ї, в яких проживає 9 дітей. Дані сім’ї функціонують вже не один рік, «наймолодшій» з них шість років, «найстаршій» - 12! За цей час більшість вихованців встигли подорослішати, а 16 – досягли повноліття та залишили прийомні оселі. Проте це не означає, що ці діти залишилися без родини. Вони до сих пір приїздять додому та підтримують зв’язки з колишніми прийомними батьками.
Жодна «наша» дитина не виховується в інтернаті. Навіть більше, на території Вільшанської селищної територіальної громади проживає 26 дітей з усієї Кіровоградської області, які саме тут знайшли свою нову родину.
Ми пишаємося родинами, які взяли на виховання дитину-сироту, або дитину, позбавлену, батьківського піклування. Віримо, що батьки і діти, яких звела доля, будуть щасливими. Хай наповнюються дитячим щасливим сміхом ваші домівки, хай ростуть здоровими і успішними діти, хай щедрість та милосердя ваших душ заради наших дітей примножується з кожним днем, а Віра, Надія і Любов ніколи не покидає ваші серця! Хай Господь Бог благословить всі українські сім’ї і нашу Україну миром, добром, достатком, щасливими і радісними діточками та любов’ю!
