Їх подвиг залишиться в віках
Партизанський рух на Вільшанщині у період Другої світової війни.
Колишній Вільшанський район нацистські війська захопили 2 серпня 1941 року.
В Голованіському і Первомайському районах діяв підпільний партизанський загін «Південний». Збереглися спогади їх фельдшера Т.Ф.Шитова про зв’язки загону з новими угрупуваннями народних месників з нашого району: «В Лозоватці, Осичках, Добрянці, Чорному Ташлику, Вільшанці і інших селах нові групи збиралися і утворювалися партизанські угрупування народних месників. На зустрічі питали: «Що ти куриш?». «Люльку» - чулася відповідь представника партизанського загону «Південний» на слова-пароль вільшанської зв’язкової О.Г.Ніколаєнко (Ридель), яка привела групу хлопців з с.Осичок. В іншої групи з села Чорний Ташлик, що прямувала в лісовий масив біля села Дорожника паролем були: «Чому ти без пояса?», а відозвою: «Забула вдома».
Лише Добрянській групі не пощастило: благополучно добравшись до місця призначення, не змогли налагодити контакт з партизанами «Південного» та були спіймані місцевими поліцаями, відправлені в м.Первомайськ і після допиту 44 чоловіки розстріляні. Половину з них складали юнаки та дівчата з Добрянки, інша половина включала в себе втікачів - військовополонених та оточенців. Прізвища їх залишились невідомими, так як ті, що вони носили, були надумані з конспіративною метою.
В народному музеї с. Березова Балка вам розкажуть, як через Миколу Арнауту, котрий тримав тісний зв'язок з підпільниками м. Первомайська (очолюваного капітаном 6-ї армії Іраклієм Церетелі) диверсійники розв’язали справді рейкову війну між залізничними станціями Підгородня - Синюха- Йосипівка – Ємилівка – Голованівськ, вони підірвали залізничний міст на р.Синюха біля с.Калмазове, пустили під укіс три німецьких ешелони, а в жовтні 1943 року на перегоні Межирічка - Перегонівка - два потяги, навантажені спиртом, цукром та картоплею. Ворог відчував їх силу: за короткий час народними месниками під керівництвом М.Р. Арнаути, М.П. Кожем’якіна і Ф.А. Васютинського врятовано сотні вільшанців, яких готували на каторжні роботи в Німеччину. Влаштувавши своїх людей в Дорожинську і Вільшанську жандармерію, їм вдалося врятувати від наглої смерті не один десяток полонених та отримувати важливі розвідувальні дані про час і місце дії ворога, його чисельність та озброєність, які регулярно надходили в партизанський загін «Південний».
Через запроданців і поліцаїв нацисти натрапили на слід мужніх патріотів. У грудні 1943 року через зраду було заарештовано осередок Вільшанського підпілля, коли окупанти знайшли підроблені Лідією Гірник та Марією Червенко документи. Потім розстріляли Віктора Януса, Миколу Лагонду, Марію Червенко, Лідію Гірник, Миколу Кожем’якіна та багатьох їх ровесників.
У с.Йосипівка захоронено безстрашного месника з Дорожники Миколу Арнауту. Він не раз приводив до партизанів німецьких солдатів, добував вкрай необхідні відомості з гестапо, комендатури і жандармерії. А якось юнак відбив у поліцаїв підводу з теплим одягом і передав його партизанам, взяв у полон німця у якого виявили список підпільників, котрі підлягали арешту. Через тиждень разом з Миколою Ковальчуком і Федором Бабійом серед білого дня провели на диво сміливу операцію «Гауптман», розгромивши гітлерівську зондеркоманду, відібравши 12 карабінів, 4 автомати, а в Березовій Балці напали на німецький блок - пост і захопили 19 карабінів та 2 автомати. За цю безстрашність Микола Арнаута розплатився життям - нацисти закопали його живцем.
Діяльність підпільно-диверсійних груп неабияк турбувала гітлерівців. І вони доклали чимало зусиль, щоб через провокатора натрапити на слід патріотів. Протягом грудня 1943 - січня 1944 гестапо арештувало більшість членів Дорожинського підпілля.
Після катувань у Первомайській в’язниці першими були страчені лісник -зв’язківець Дорожинського лісу Федір Головко, привселюдно закатовано в Юзефполі і живим закопано в могилу Миколу Арнауту.
Згодом від рук ворогів загинули Григорій Давидов, Люба Каганець, яка влаштувалась перекладачем в німецького коменданта, брати Антон і Анатолій Ольшановські, Григорій Бабій, Микола Марущак, молодший лейтенант Яків Дудник, брати Анатолій і Михайло Міщенки та багато інших.
Але жорстокі звірства над мирним населенням не допомогли нацистам закріпити своє панування на тимчасово окупованій території, не зламали духу і волі наших земляків.
21 березня 1944 року район було визволено від нацистських окупантів. Час минає, але не заростає народна стежка до могил та обелісків уславлених героїв.
(За матеріалами Вільшанського селищного українсько-болгарського музею імені Івана Гуржоса)
