Аркодужні мости Михайла Гавазова
Із болгарської Силістри прилетіла на чорному крилі у Вільшанку звістка сумна: відійшов у вічність Михайло Йорданов Гавазов – відомий дослідник переселення 1774 року придунайських болгар з села Алфатар на землі нинішньої Вільшанської селищної територіальної громади.
А поштовхом для розбудови ним аркодужних мостів між двома регіонами братніх країн послужив лист директора Вільшанської середньої школи пана Доброва, надісланий в 1963 році силістринським колегам. В ньому Опанас Микитович цікавився, чи існує взагалі село, котре довгий час перебувало в неволі під османським ігом. Водночас коротко повідав про долю тих 400 сімей, для яких Україна стала другою Батьківщиною.
Ось тоді молодий історик Гавазов й задався ціллю глибоко дослідити головним чином історичне минуле українських болгар, а також питання, пов’язані зі збереженням ними традицій, мови та культури в нових місцях проживання за період у понад два сторіччя.
Він настирно штудіює унікальні за своїм значенням історичні розвідки «Летопись прихода села Ольшанка Святого Іоана Милостивого церкви» протоієрея Володимира Лобачевського, котрі публікувались в журналі «Херсонские Епархиальные ведомости» протягом 1885-1894 років, грунтовну працю Олександра Скальковського «Болгарские колонии в Бесарабии и Новороссийском крае» (Одесса, 1848), Ірини Буніної «Говор ольшанских болгар (Москва, 1951), Елисаветградский вестник» (1885), Петра Соханя «Нариси історії українсько-болгарських зв’язків» (Київ, 1970) та ін.
Поряд з цим швидко налагоджує тісні зв’язки з болгарською общиною району, знаними людьми, вчителями історії та районним відділом культури.
А в 1965 році приїздить на Вільшанщину з першою делегацією алфатарців.
Звідтоді протягом п’яти освітянських канікул Гавазов об’їздив на велосипеді села Добре, Кацику, Оброчне, Малу Вільшанку, Станкувате, Вільшанку. Тут дослідник глибоко вивчає і знайомиться з непорушеним часом традиціями й побутом алфатарських болгар. Він записує старовинні народні пісні у виконанні Ольги Костянтинівни Заболотньої (с.Добре), Віри Михайлівни Опрі і Любові Пантеліївни Добрової (смт.Вільшанка) колядки від Івана Кирякова та народні мелодії на гайді, виконані Стойко Федоровим.
Згодом в своїй яскравій книзі «Алфатарские болгары в Ольшанке (минуле, побут,сучасність» напише:
- Окрім райцентру, нащадки колишніх мешканців Алфатару населяють ще з десяток інших менших сіл. Скрізь наші співвітчизники розмовляють порівняно добре на своїй рідній мові. Збереглись і вживаються в їх говорі майже ті ж назви родинних відносин, які вживались і в той же час: болгарське «чічу» (дядько), «буля» (жінка брата), «леля» (тітка). І сьогодні літні жителі згадують обряди «лазуруванє» (лазарки), «колєдуванє» (коляда), «сурваканє» (сурваки), День Святого Георгія, «Паперуда» (свято дощу). Старовинний жіночий національний костюм «з двійним передником», типовий для регіону, зберігається в комодах або в якості музейних експонатів. Зі звичаїв краще всього збереглися весільні обряди. Дивує вміння й оригінальність, з якими жінки виконують старі фольклорні пісні, передавані з покоління в покоління і до сьогоднішнього дня. Під час всенародних свят і масових заходів найголовнішим музичним інструментом залишається волинка.
Своїми багатющими знаннями про вільшанських болгар Михайло Гавазов щедро ділився зі студентами вузів, ідеологічними працівниками, в різних засобах масової інформації та науково-теоретичних конференціях.
Він жив і снив Вільшанщиною - степовою перлиною Кіровоградщини.
Споминаючи неодноразові зустрічі з дослідником, завідувачка Сектору культури, туризму, молоді, спорту та охорони культурної спадщини селищної ради Олена Михайлова зазначила: «Михайло Йорданов Гавазов трепетно й надійно зводив аркодужні мости єднання сердець між двома регіонами України й Болгарії. І звів їх, чим залишив незатертий слід в розвитку дружби наших народів. Спасибі йому».
Зараз працівники українсько - болгарського історичного музею ім. І.І.Гуржоса готують панорамну експозицію до відзначення 250-річчя поселення болгар в нашому краї. Гідне місце в ній знайдуть й роботи Гавазова.
Віктор Вовченко,
член Національної спілки журналістів України,
почесний громадянин Вільшанщини.
На знімках: Михайло Гавазов; перший приїзд алфатарців на Кіровоградщину.
Контактний телефон
0994658297
Вовченко Віктор Васильович
