Вільшанщина попрощалася із загиблим захисником Вадимом Сергійовичем Чикрижовим
27 лютого 2024 року жителі Вільшанської селищної територіальної громади віддали шану та провели в останню путь загиблого земляка, уродженця с. Калмазове, військовослужбовця – Вадима Сергійовича Чикрижова.
Вадим народився 13 липня 1986 року у селі Калмазове, де і пройшло його дитинство. Тут він відвідував дитячий садок, пішов до 1 класу місцевої школи, де закінчив 9 класів. Далі продовжив навчання у Березовобалківській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів імені Т.Г.Шевченка, яку у 2003 році закінчив із золотою медаллю. Мав багато друзів серед однокласників та користувався авторитетом серед однолітків.
Вищу освіту здобував у Одеському національному університеті імені Іллі Мечникова на факультеті інформатики та математики. У липні 2008 року закінчив навчання та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «прикладна математика».
З жовтня 2008 року по липень 2009 року проходив строкову військову службу у військовій частині А 3283 в м. Кривий Ріг.
У вересні 2010 року почав працювати у Вільшанському районному суді Кіровоградської області на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій. Потім працював за сумісництвом секретарем судових засідань.
У червні 2014 року переїжджає жити в місто Одеса. Там по 2016 рік працював оператором головного складу Торговельної Мережі «Копійка».
У 2015 році Вадим одружився. Його обраницею стала дівчина Тетяна, з якою вони зустрічалися 5 років. Разом вони працювали за кордоном з 2016 по 2018 рік.
У 2018 році подружжя повернулося на батьківщину, в м. Київ. Вадим влаштувався на роботу до ТОВ «Вентсервіс», на посаду помічника завідуючого складу.
У 2019 році у сім`ї народився син Всеволод, для якого Вадим став зразковим, турботливим батьком.
Одразу після широкомасштабного вторгнення росії повернувся із дружиною та сином до Вільшанщини, до рідні, і 25 лютого 2022 року сам прибув до військомату. Був призваний на військову службу за мобілізацією Голованівським РТЦК та СП та розподілений для подальшого її проходження до військової частини А 4689, де Вадим обіймав посаду номера обслуги 1 відділення 3 механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3 механізованого батальйону.
18 лютого 2024 року біля населеного пункту Терни Донецької області, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу від отриманих поранень, залишившись вірним військовій присязі, Вадим загинув.
Щоб піти на війну треба мати мужність і сміливість прийняти той факт, що звідти ти можеш не повернутися. Потрібно мати сміливість залишити самих – батьків, дружину, сина, рідних і близьких. Потрібно мати сміливість… Вона у Вадима була.
Чудовий та зразковий сім`янин, люблячий чоловік, турботливий батько та син, вірний друг, надійний побратим, щира, добра, відповідальна людина – це не компліменти, це риси, які були притаманні Вадиму.
Для всіх у пам`яті він залишиться як взірець сміливості, мужності, благородства, шляхетності.
Вічна та світла пам`ять Герою Вадиму!
