Громада Вільшанщини провела до місця свого останнього спочинку Миколюка Володимира Миколайовича
Сьогодні, 20 березня 2025 року, в с. Йосипівка громада Вільшанщини попрощалася з старшим сержантом Збройних Сил України Миколюком Володимиром Миколайовичем, сержантом із матеріального забезпечення військової частини А4576. Володимир Миколайович загинув 17 лютого 2025 року внаслідок ураження ворожим БпЛА в районі населеного пункту Юнаківка Сумської області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, залишившись відданим військовій присязі на вірність українському народові.
Провести Героя в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, колеги, керівництво Вільшанської селищної ради, небайдужі мешканці громади.
Володимир Миколайович народився 20 квітня 1966 року в с. Сухий Ташлик, колишнього Вільшанського району, Кіровоградської області в простій селянській багатодітній родині. Потім сім`я переїхала в с. Йосипівку, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він закінчив місцеву восьмирічку, після чого продовжив навчання в Березовобалківській , яку закінчив в 1983 році. У 1984 – 1986 роках проходив службу в рядах Радянської армії.
Після закінчення строкової служби одружився. Разом з дружиною Тетяною народили і виховали трьох дітей – Ярослава, Діну, Ліну.
Трудовий шлях Володимира Миколайовича був різностороннім та розпочався у 1987 році з посади вчителя фізичної культури та трудового навчання. Він сумлінно працював та здобував свій авторитет на різних посадах – вчителя, заступника голови колгоспу, директора школи, сільського голови, старости села, а потім старости старостинського округу, військовослужбовця, зберігши при цьому людяність та порядність.
Працюючи у різних колективах запам`ятався колегам відповідальним, толерантним, цілеспрямованим, виваженим у прийнятті рішень, справедливим, завжди ставив у пріоритет духовне над матеріальним. Усі знали Володимира Миколайовича як людину слова і діла, в чомусь принципову, але завжди готову прийти на допомогу. Мабуть, сказати, що він був комунікабельним, мало… Він був цікавим співрозмовником, вмів слухати і розуміти проблеми людей, увійти в положення кожного, чим викликав до себе неабияку довіру.
В 2010 році пов`язав свою долю з Кравецькою-Миколюк Русланою. А 11 березня 2020 року у них народився син Тимофій. Володимир Миколайович був добрим та працьовитим господарем. Разом з дружиною і дітьми тримали дуже велике господарство.
14 березня 2023 року Володимир Миколайович добровольцем вступив до лав ЗСУ. Пройшов навчання у Франції. А потім пройшов через усі жахи війни – Покровськ, Часів Яр – де отримав важке поранення, Нью-Йорк та Юнаківка Сумської області. На рахунку 5 контузій, тромботравма. Дружина намагалась перевести чоловіка на більш спокійний напрямок. Адже і вік поважний. Але не встигли.
На рахунку Володимира Миколайовича багато здобутків, як і професійних, так і спортивних. Під час церемонії прощання своїми спогадами про Володимира Миколайовича поділився його колега, староста Березовобалківського старостинського округу Ігор Іванов: «Не можу не згадати ще про одну рису Володимира Миколайовича, а скоріше захоплення – СПОРТ. Це була легендарна особистість у спортивному житті нашого району. Він, який не мав атлетичної статури, легко перемагав своїх суперників в гирьовому спорті, не дивлячись на те, що вони ледве не вдвічі перевищували його у вазі. Пам`ятаю, як під час змагань, хлопці казали: «Давайте почнем раніше, поки не приїхав Миколюк, а то не бачити першого місця». Спортом він жив до останніх днів свого життя. Цю любов він прививав і сину Тимофію, який теж прагне бути таким сильним, як тато».
Життя Володимира Миколайовича обірвалося, але його історія не закінчилася. Вона продовжується в його дітях, учнях, яких він навчав, колегах, які переймали в нього досвід, побратимах, яких він рятував.
Від імені жителів Вільшанської селищної територіальної громади, виконавчого комітету селищної ради та депутатського корпусу висловлюємо щире, глибоке співчуття матері, дружині, дітям, рідним та близьким, всім, хто знав Володимира Миколайовича. Сил та витримки вам пережити цю непоправну втрату.
Низький уклін та світла пам`ять Володимиру Миколайовичу – Герою, який в тяжкий та доленосний час для нашої держави став на захист її суверенності та незалежності.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
