День пам’яті жертв політичних репресій
У цей день вшановують людей, які загинули або зазнали тортур і ув'язнення в таборах через політичні переконання, які не мали можливості справедливого суду і були знищені радянською репресивною машиною.
Для уряду, що має сумніви в своїй легітимності, притаманне бажання підкреслити правомірність свого приходу до влади. Зазвичай, в історичному процесі, аргументацією легітимності слугують шлюби з давніми династіями для монархічних режимів, проведення народних виборів, яким бодай намагаються придати видимість демократичного волевиявлення, чи написання законодавчої бази. Радянська влада, керуючись словами Леніна «Я піду своїм шляхом», обрала інший шлях… шлях масового терору та політичних репресій. В цілому, подібна система характерна для росії, де останні 5 ст. відбувався лиш антивідбір, адже тій державності потрібні вірнопіддані, а спеціалістів, здатних на щось окрім сліпого виконання наказів зверху, знищували. Майже вся історія Радянського Союзу так чи інакше містить, як безвідривну складову, системні та масові репресії.
На жаль і наша Вільшанська громада, будучи в складі Радянського Союзу, також зазнала системних масових політичних репресій.
Одним з жорстоких прикладів репресованих можна назвати Костянтина Юхимовича Воїнського.
Народився Воїнський 1990 р. в с.Добрянка, українець за походженням, неписьменний хлібороб. Був заарештований 1922.07.19 шляхово-транспортним відділом ДПУ Південно-Західної залізниці на ст.Христинівка з формулюванням «з березня 1920-го по березень 1921 року служив у війську армії УНР, вертався із Польщі додому, де був інтернований з військом Волинської дивізії, нелегально перетнув державний кордон у районі Тернополя.»; в пояснювальній записці Воїнський писав «До Петлюри пішов, аби лиш не до Денікіна; іще у 1921 році хотів вернутись додому, але поширювали чутки, що чекісти арештовують і розстрілюють, тому боявся, а тепер вирішив вернутись.»; на щастя 1923.03.24 Первомайською окружною прокуратурою справу припинено й Воїнський з-під варти звільнений (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 373 <за мат. ДАКірО, П - 8420>).
Подібна доля спіткала ще двох колишніх військовослужбовців дієвої армії УНР – Климова Ничипора Володимировича та Кравченко Ясько Антоновича. Відмінність в тому, що Климову та Кравченко інкримінували антирадянську агітацію та контрреволюційну діяльність на фоні масових репресій, пов’язаних з опором колективізації.
Климов народився 1900 р. в с.Казимирівка [суч. с.Чистопілля], українець, освіта початкова, хлібороб-одноосібник. Заарештований 1933.03.24 Голованівським РВ ДПУ за антирадянську агітацію, з формулюванням: «до революції мав 15 десятин землі, 5 орендував, тримав 7 голів великої рогатої худоби, після революції мав 9 десятин землі … у 1919 служив у війську армії УНР, мобілізований у Червону армію, втік … в перших числах березня 1933-го у хаті Климова зібрались куркулі Іван Ананійчук, Мусій Мазур та інші обговорити – як нашкодити посівній кампанії, Климов категорично відмовився сіяти: «Хай сіє той, хто забрав хліб» – всі селяни його підтримали.»; особливою нарадою колегії ДПУ УРСР 1933.04.29 справу припинено, з-під варти звільнений (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 390 <за мат. ДАКірО, П - 7277>).
Кравченко народився 1890 р. в с.Куца Балка українець, освіта початкова, член колгоспу «Крок до соціалізму»; 1933-го р. за контрреволюційну діяльність, колишню службу у петлюрівській армії та повстанському загоні Тихохода, який діяв на території Первомайського району Миколаївської області, був засуджений до 3 років ув’язнення; вдруге заарештований 1938.09.13 Вільшанським РВ НКВС за антирадянську діяльність; Вільшанським райнарсудом 1939.03.09 справу припинено (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 393 <за мат. ДАКірО, П - 1311).
Струк Никифор Петрович народився 1897 р. в с.Катеринівка [зараз входить до складу. с.Сихий Ташлик], українець, освіта початкова, хлібороб; 1931го р. розкуркулений, того ж року за невиконання державних зобов’язань хлібоздачі був засуджений до 2 років неволі, з-під варти втік й переховувався до 1935 року; вдруге заарештований 1937.07.28 Вільшанським РВ НКВС з формулюванням «в роки громадянської війни служив у війську армії УНР ... колишній церковний дяк, разом із подружжям Загородніх Олександром та Євлампією і Оксаною Якименко належав до антирадянського угруповання, яке проводило контрреволюційну агітацію, поширювало серед селян листівки релігійного характеру.»; засуджений 1937.09.01 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 1937.09.16, реабілітований 1989.04.29 Кіровоградською облпрокуратурою (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 417 <за мат. ДАКірО, П - 7966).
Усатюк Устим Гаврилович народився 1896 р. в с.Сухий Ташлик, українець, освіта початкова, проживав у с. Юзефпіль [суч. с.Йосипівка], рахівник колгоспу «Крок до соціалізму»; заарештований 1938.02.18 Вільшанським РВ НКВС з формулюванням «в роки громадянської війни служив у Білоцерківському полку армії УНР, згодом у повстанському загоні Левченка, чинив нальоти і вбивства червоноармійців … працюючи рахівником, навмисне заплутував облік і звітність у колгоспі, щоб викликати невдоволення колгоспників, агітував проти підписки на державну позику для оборони країни.»; засуджений 1938.03.11 трійкою УНКВС Одеської області до розстрілу, вирок виконано 1938.03.14; реабілітований 26.09.1989 Кіровоградською облпрокуратурою (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 419 <за мат. ДАКірО, П - 12413).
Доповненням до видання «Реабілітовані історією» слугує книга авторів-упорядників С.Осадчого та В.Поліщука під титулом «Болгари Кіровоградщини – жертви комуністичного терору» (Осадчий С., Поліщук В. Болгари Кіровоградщини – жертви комуністичного терору. Кропивницький, 2024). Книга містить список етнічних болгар, що є витягом з списку реабілітованих жертв радянського тоталітарного режиму з видання «Реабілітовані історією» (С. 88-136), а також основуючись на роботі з матеріалами Державного архіву Кіровоградської області розкриває історії 29-ти репресованих осіб (С. 19-83).
Національні меншини української нації зазнали особливих масштабів репресій. Під час Голодомору 1932-1933-іх рр.., за даними мартилогу створеного авторським колективом під керівництвом О.О.Бабенко в національному с.Дебра зафіксовано 253 факти смерті від голоду [sic] (Дмитренко Т. Т. [Ed.] Національна крига пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Кіровоградська область. Кіровоград, 2008. С. 37-40). Всього в с.Добра [тогочасна назв. с.Ново-Романівка] станом на 1916-ий рік проживало всього 1 012 жителів (Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губернии. Александрія, 1917. С. 211.
Найбільших масштабів по відношенню до селянства, яке в ті часи складало переважну більшість українського населення, репресії набули саме під час Голодомору 1932-1933-іх рр. Жительку с.Йосипівка Пастушок Ірину Тимофіївну засудили до 8-ми років таборів за слова: «Це не радянська, а сатанинська влада, яка селян заганяє в колгоспи - у колгоспах усім будуть ставити на чолі й руках печаті, тоді всі люди належатимуть сатані.» (ДАКірО – 10307). Запорожця Ананнія Тадейовича родом з с.Плоско-Забузьке засудили до розстрілу за те, що «разом із Власом Поліщуком входив до секти баптистів» (ДАКірО – 9022). Олексійчука Онисько Петровича, що проживав в с.Олешки [зараз входить до складу с.Вільшанка], засудили до розстрілу за те, що «служив у петлюрівських військах» (ДАКірО – 9510).
Тема дослідження репресій радянського режиму дуже далека від свого вичерпання – наскільки об’ємними та тотальними за своїм розмахом вони були – більше того: в локальному вимірі, напевно, буде більш вірним вважати тему такою, відносно якої досліджено лиш маленьку частину.
В глибинах народної пам’яті події пов’язані з тоталітарними радянськими репресіями назавжди залишаться глибокою раною.
За матеріалами Вільшанського українсько-болгарського історичного музею імені Івана Гуржоса Вільшанської селищної ради
