Сьогодні громада Вільшанщини провела до місця свого останнього спочинку солдата Петрова Дмитра Васильовича
Петров Дмитро Васильович народився 1 липня 1983 року в с. Березова Балка. Народився в багатодітній сім`ї.
Коли йому було тільки пів року, помер його батько. І матері, у якої залишилось п`ятеро дітей, ростити і виховувати Діму, який був найменшим, допомагали його старші сестри Тетяна, Наташа і Олена. В селі Березова Балка пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він закінчив місцеву Березовобалківську середньоосвітню школу.
«Діма був моїм сусідом, моїм учнем. І я як зараз пам`ятаю його веселим, кмітливим працьовитим, і як кожна дитина, в міру шкідливим хлопчиком. Дуже часто, через багато років після закінчення школи, ми завжди згадували з ним кумедні історії, які траплялись під час його навчання в школі та проживанню по-сусідству.
І взагалі за час свого життя Діма мав дуже багато друзів, був товариським, душею компанії, мав прекрасне почуття гумору. Був добросовісним і люблячим батьком і чоловіком.» - так його згадує староста Березовобалківського старостинського округу, а в минулому житті його вчитель, Ігор Іванов.
Після закінчення школи Дмитро проходив строкову службу в рядах Збройних Сил України. Після демобілізації повернувся в село Березова Балка і працював в ТОВ АПК «Розкішна».
В травні 2004 року він познайомився з Смірновою Людмилою Сергіївною. В 2006 році вони одружились і в цьому ж році у них народився син Сергій, а в 2008 році син Вадим. Потім сім`я переїхала в село Куца Балка, де батьки їм придбали будинок. Тут Дмитро працював у місцевому господарстві на току.
З початком повномасштабної війни Дмитро спочатку проходив службу у Вільшанській теробороні, потім в найгарячіших точках – Чернігів, Бахмут, Херсон… Згодом він повернувся в село Куца Балка і продовжив працювати в місцевому господарстві.
31 липня 2024 року призваний на військову службу по мобілізації Голованівським РТЦК та СП. Розподілений до військової частини А4722, де обіймав посаду старшого стрільця – оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
Проходив навчання в Британії. Після повернення з навчань 21 жовтня 2024 року вийшов на виконання бойового завдання на 0 і зв`язок з ним обірвався. Дружина забила тривогу, почала звертатись з запитами в ТЦК. Через неділю прийшло сповіщення, що Дмитро зник безвісти. Дружина, діти, рідня, до останнього, сподівались, що він є десь живий, що дасть Бог, ще знайдеться… Але не судилося…
28 травня 2025 року прийшло підтвердження, що солдат Петров Дмитро Васильович, під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відданий Військовій присязі на вірність служінню українському народові загинув.
Від імені жителів Вільшанської селищної територіальної громади, виконавчого комітету та депутатського корпусу Вільшанської селищної ради висловлюємо щирі слова співчуття та скорботи рідним та близьким. Сили та витримки пережити цю непоправну та передчасну втрату.
Низький уклін та світла пам`ять Герою, який в тяжкий та доленосний час для нашої держави став на захист її суверенності та незалежності.
Вічна пам`ять, Дмитру Васильовичу!
