У Вільшанській селищній Публічній бібліотеці імені Лідії Горячко відбулася година пам`яті «Незламні навіть у неволі»
28 липня Україна вперше офіційно відзначає День вшанування пам`яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Цю важливу дату Верховна Рада України затвердила Постановою № 4558-ІХ, підтримавши ініціативу громадських організацій, родин полонених, ветеранів і волонтерів.
День вшанування пам`яті став свідченням того, що Україна пам`ятає кожного, хто загинув не лише на полі бою, а й у полоні, в нелюдських умовах, без права на захист, але з відданістю своїй державі. Цю пам`ятну дату обрали невипадково, саме в ніч із 28 на 29 липня 2022 року стався один із найжорстокіших воєнних злочинів Росії проти українських військовополонених. Тоді був обстріляний барак у Волноваській виправній колонії біля селища Оленівка, де окупанти утримували захисників «Азовсталі». У наслідок теракту загинули щонайменше 53 українських воїни, а ще понад 130 бійців дістали поранення. За даними звітів ООН і міжнародних правозахисних організацій, Росія грубо порушила норми міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції, яка забороняє катування, жорстоке поводження та зобов`язує країну-агресора забезпечувати життя і безпеку полонених.
З нагоди Дня вшанування пам`яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, у Вільшанській селищній Публічній бібліотеці імені Лідії Горячко відбулася година пам`яті «Незламні навіть у неволі».
Мова йшла про те, що нині тисячі українських військових і цивільних перебувають у полоні, часто – у повній ізоляції, без доступу до адвокатів, медичної допомоги, а іноді навіть без підтвердження факту, що вони живі. Говорити про них – означає підтримувати їхніх рідних, тримати в полі зору міжнародної спільноти тему полонених, змушувати світові організації діяти, фіксувати кожен злочин і збирати докази для майбутнього міжнародного трибуналу.
Жодне життя не повинно бути забутим, адже пам`ять – це форма боротьби. Поки ми пам`ятаємо, то не дозволяємо злу зникнути без сліду. А тому кожен полонений має повернутися додому.
