27 січня – Міжнародний день пам`яті жертв Голокосту
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.2011 № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» в Україні щорічно 27 січня відзначається День пам`яті жертв Голокосту.
Відповідну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено у 2005 році. У ній стверджувалося, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Україна приєдналася до цього документа у 2012 році і разом зі всім світом почала відзначати пам’ять про цю сумну подію.
Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.
Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.
Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.
Місцями найбільших масових страт євреїв в Україні стали:
- Бабин Яр (Київ) – більше 100 000;
- Богданівка Одеської області – понад 40 000;
- Дрогобицький Яр (Харків) — близько 20 000;
- Кам’янець-Подільський – 23 600;
- Дальник Одеської області – близько 18 000;
- урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.
Саме 27 січня 1945 року бійці Першого Українського фронту розпочали звільнення нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі.
Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.
Українці завжди пам’ятатимуть найстрашніший злочин нацизму, згадуючи Освенцим, Варшавське гетто, Бабин Яр та інші місця загибелі жертв Голокосту.
Сьогодні, коли Україна протистоїть російській агресії, ми знову відчуваємо на собі всі жахи війни. Рашистські окупанти принесли смерть і руйнування на нашу землю. Ми боремося за свою свободу і незалежність, за право жити у мирі та демократії.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати міжнародній спільноті про поняття колективної безпеки в сучасному світі, бо якщо в будь-якій його частині розпочинаються агресія й терор – загроза насправді існує для всіх.
Вічна пам’ять мільйонам невинних жертв Голокосту.
Вічна пам’ять жертвам російської агресії в Україні.
