У Вільшанці відкрили Дошку зниклим безвісти військовослужбовцям «Чекаємо! Віримо! Молимось!»
Сьогодні, 12 травня 2026 року у центрі селища Вільшанка відбулося урочисте відкриття Дошки зниклим безвісти військовослужбовцям «Чекаємо! Віримо! Молимось!».
На заході були присутні рідні та близькі зниклих безвісти військовослужбовців, керівництво селищної ради, працівники Виконавчого комітету та виконавчих органів селищної ради, установ та організацій, які функціонують на території селища, представники 4 відділу Голованівського РТЦК та СП, громадськість. Захід об`єднав всіх, щоб нагадати: зниклі безвісти – не значить забуті, і кожен зниклий безвісти військовослужбовець має бути знайдений та повернутий додому.
До родин зниклих безвісти військовослужбовців звернувся секретар селищної ради Сергій Пироженко, який висловив слова віри та надії у повернення зниклих безвісти військових додому та зазначив, що громада переймається тими, чия доля досі залишається невідомою.
Ведуча заходу озвучила імена 33 зниклих захисників, портрети яких розміщено на пам`ятній дошці:
1. Штефаньо Іван Іванович, солдат
2. Іванов Дмитро Віталійович, старший сержант
3. Загородній Ігор Васильович, солдат
4. Горбенко Володимир Олексійович, солдат
5. Прокопенко Віталій Вікторович, старший сержант
6. Драгоєв Артем Анатолійович, старший сержант
7. Онуфрієнко Сергій Васильович, старший солдат
8. Головко Олександр Андрійович, молодший лейтенант
9. Гринчак Руслан Олександрович, солдат
10. Кузьменко Павло Станіславович, сержант
11. Аркуша Володимир Петрович, солдат
12. Калайда Олександр Вікторович, молодший сержант
13. Яковенко Геннадій Станіславович, солдат
14. Халаняк Володимир Олексійович, солдат
15. Маслов Олександр Іванович, солдат
16. Бузник Владислав Едуардович, солдат
17. Корж Олександр Сергійович, солдат
18. Довганенко Микола Васильович, матрос
19. Величко Михайло Михайлович, солдат
20. Трушков Михайло Юрійович, старший солдат
21. Пономарьов Олександр Сергійович, солдат
22. Тріфонов Микита Віталійович, молодший сержант
23. Ганжук Юрій Анатолійович, сержант
24. Мандрабурка Дмитро Володимирович, старший солдат
25. Мосінзов Віталій Михайлович,
26. Бабурін Юрій Віталійович, матрос
27. Пасько Микола Леонідович, солдат
28. Гвоздецький Сергій Олександрович, солдат
29. Мар`янов Юрій Юрійович, старший солдат
30. Зизень Михайло Федорович, солдат
31. Дмітрієв Артем Миколайович, солдат
32. Думан Олександр Іванович, молодший сержант
33. Чорнопіщук Сергій Олександрович, солдат.
Вони народилися і жили серед нас, працювали, мріяли, будували плани. Коли ж прийшов час — стали на захист рідної землі. Сьогодні про багатьох із них немає взагалі жодної звістки. Але вони живуть у серцях своїх рідних, які щодня чекають, шукають і моляться за їхнє повернення.
Щемливим моментом стало читання віршу Галиною Димовою, який написаний на замовлення сестри зниклого безвісти Бузника Владислава – Діани Бадери «Тільки фото біля серця»:
Тільки фото біля серця
Ношу із собою
Вірю – скоро повернешся
Рідний мій герою
Наша віра і молитва
Не згасне ніколи
Бо любов, як квітка квітне
Сильніша від болю
Кожен день і пізні ночі
Виглядаю сина
І до неба руки зношу
Повернись, дитино!
Хтось чекає батька, сина
Хтось чекає брата
Рідна ненька- Україна
Чекає солдата
Виглядаю і не здамся
Повернешся знаю
Кожен день тебе у серці
Тихо обіймаю
Наша віра нездоланна
Дай нам сили Боже!
Дочекатися живими
Тих, хто найдорожчий!
По завершенню заходу рідні зниклих безвісти пов`язали до портретів зниклих безвісти повітряні кульки символічних кольорів – синього та чорного, що втілюють стан між болем і надією, де блакитний колір символізує небо та віру в повернення, а чорний — невідомість і втрату.
Дошка зниклим безвісти військовослужбовцям «Чекаємо! Віримо! Молимось!» присвячена українським воїнам, синам, які вважаються зниклими безвісти під час здійснення заходів із захисту України. Це простір нашої незламної віри в їхнє повернення та пам`яті про їхній подвиг. Це місце, де світлини наших Героїв будуть щоденно нагадувати нам про ціну свободи.
Шановні зниклі безвісти захисники! Ми щиро віримо у ваше повернення додому! Ми маємо надію, що кожен із вас власноруч зніме власний фотопортрет з цієї дошки. Громада вас пам`ятає! Громада чекає! Громада молиться!
