24 травня - День слов`янської писемності і культури
24 травня світ відзначає День слов`янської писемності і культури. Цього дня ми вшановуємо братів-подвижників Кирила та Мефодія, які дали слов`янському світу алфавіт, заклавши тим самим основи церковнослов`янської писемності та фундамент усіх слов`янських літератур. В Україні День слов`янської писемності і культури встановлено відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004.
Слов`янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім`я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов`янських народів старший брат Мефодій.
Кирило створив слов`янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов`янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця.
Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов`янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов`янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов`янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.
Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов`янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов`янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов`янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.
Входження праукраїнської етномовної території до слов`янської прабатьківщини вплинуло на те, що українська мова увібрала в себе значну частину праслов`янської мовної спадщини, яка в інших слов`янських мовах відображена меншою мірою або й зовсім зникла. У протоукраїнських діалектах протягом VІ—ІХ ст. виникло в різний час чимало інших специфічно українських або українсько-білоруських, менше — українсько-російських діалектних особливостей, деякі з них — під впливом інших мов. Цей процес тривав і в епоху Київської Русі, і в наступний період — від ХІV ст. і далі.
У ході суспільно-економічного і культурно-політичного розвитку різних українських земель тривало дальше зближення окремих регіонів і консолідація їхнього населення, що завершилося утворенням української народності, а потім і нації.
Кожна культура, мова є безцінним надбанням людства, дзеркалом, яке відображає душу народу, його історію, звичаї, уподобання. Беручи витоки зі слов`янської, українська писемність не втратила з нею спільних рис, але стала самобутньою, різнобарвною та етнічно збагаченою. Вона подарувала світові безліч геніальних та неперевершених зразків писемності.
Писемність, освіта, культура – це основа духу свободи українців, яку залишили в спадок нам ці великі просвітники. Мова – душа нації. Вона жива й розвивається протягом тисячоліть, вбираючи в себе слова та фразеологізми всіх етносів, що проживають в Україні.
Дбаймо про нашу мову та культурну спадщину. Пишаймося та плекаймо наше яскраве й колоритне мовне сьогодення заради розвитку та процвітання у майбутньому!
І нехай рідне слово буде для всіх нас джерелом життя і оберегом!
